Про мене

Дата народження – 10 травня 1968 року

Освіта – вища, механіко математичний факультет ДДУ

Місце роботи, посада – Синельниківський професійний ліцей, викладач інформатики, класний керівник групи №2 "Електрогазозварники"

Категорія – перша

Стаж роботи – 24 роки

Я народилася в родині вчителів і завжди бачила стурбовану мама, купу зошитів, конспекти та контрольні, які готував тато. І тому вважала, що ця доля не для мене. Що це дуже відповідально та складно. Але від долі нікуди… В моїй родині 19 вчителів і сьогодні я цим пишаюся. В житті головне – професіоналізм. 

А тепер спішу про себе щиро розказати,

Тільки, лишенько, не знаю з чого і почати?!...

Я згадаю  тую весну, де мама і тато,

Почалось моє життя, немов пісня, свято. 

У родині педагогів, що не день нарада,

Тільки в купу всі зібрались, буде враз педрада.

Завжди зошити, конспекти, відкриті уроки,

Дивлячись на це зростала, пробігали роки.

Подалася після школи, я щастя шукати,

А для цього , мама вчила, треба розум мати.

Тому іспити до Вишу довелось здавати,

Потім цілих аж шість років науки вивчати.

В ДДУ жили цікаво: в походи ходили,

З вогником у СТЕМі грали, контрольні робили.

А які яскраві тижні були на мехматі?!...

Дуже ми були активні, щирі та завзяті.

Лине час, біжить, спливає, кажуть мудрі люди:

В житті можна все змінити – від долі нікуди.

Працювала трохи в школі, в райкомі робила,

В ідеали свято вірила, молоді служила.

У міському у Палаці, дітей розважала,

Авторські програми для них я писала.

«Місто посмішок дитячих» не раз навіщала,

На п’ятому фестивалі дипломантом стала.

Мені дуже пощастило знати особисто,

Тих хто діток в купку збирав мов намисто.

Немежанська - у витоків жовтенят стояла,

З Книшем творчі я проекти разом розробляла. 

У театрі, у Ракушці не раз виступала,

Із самим Миколою Шуть пісні я співала.

Що не місяць мандрувала у Київ, в Одесу

В майстер класах навчалася та читала пресу.

Інститут післядипломний запросив до праці,

Що вівторка приїздила на кафедру вранці.

Досвідом своїм ділилась, лекції читала,

Надбання свої колегам, щиро віддавала.

З віком трішки по притихла, взялася за діло,

Та в комп’ютерну країну крокувала сміло.

Десять років технологіям студентів навчала,

Навички їм та знання, базові давала.

Ой ти доле моя доле – не рівна дорога,

Бо тепер в житті моєму є нова тривога.

В СПЛі я сьогодні викладачем працюю,

Невгомонних ліцеїстів серцем своїм чую.

Група зварників веселих – це моя родина,

Коли  ж буде відпочити вільная хвилина?

Книгу хочу почитати, шарф дочці зв’язати,

Або просто на дивані трішки полежати.

Є у мене дім, родина, донечка Олена,

Квіти в домі, на подвір’ї, грядочка зелена.

Рибки, хомка та собаки хазяйку чекають,

Що година спілкування, хіба вони знають…

Сайт, газета, виховання, з батьками робота,

Ой, чи хватить силоньки дожить до суботи…

Кожен день у любій групі наводжу порядки,

З ранку знову теє саме, починай спочатку.

Щоб щасливим в житті бути, треба працювати,

Своє місце ти займаєш, треба про це знати.

Без ліцею, без дітей, мабуть вже не жити,

Буду правдою та вірою я їм всім служити.

Виконуючи свої функціональні обов’язки, я завжди намагаюсь працювати системно, аналізуючи виконану роботу; завжди раджусь з тими, хто має більший досвід; позитивно сприймаю конструктивну критику, визнаю помилки, роблю висновки; намагаюсь самовдосконалюватися, маю індивідуальне бачення, суб’єктивну думку, творчо підходжу до вирішення поставленої проблеми.

Весела, комунікабельна, відповідальна.